Вільгельм Гауф
Вільгельм Гауф — відомий німецький новеліст, письменник, представник літературної течії бідермейер. Народився 29 листопада 1802, в місті Штутгарт в сім’ї Фрідріха Августа.
Батько Вільгельма пішов з життя у 1809 році, коли Гауфу було лише сім років. Мати разом з дітьми була змушена переїхати до Тюбінгена — міста студентів. У будинку діда, батька матері, минуло дитинство і юність Гауфа. Найпершу освіту Гауф отримав з дідусевої бібліотеки, він ковтав книжки відомих класиків. Пызныше, у 1818 році Гауф їде вчитися до монастирськоъ школи, а у 1820 році він вступає до університету Тюбінгена. Закінчує університет Гауф через чотири роки з науковим ступенем доктора теології та філософії.
Після закінчення університету, Гауфа приймають на роботу в якості репетитора до родини барона, міністра оборони і генерала Ернста Югена фон Гегеля. Гауф став не лише вчителем в його родині, а й наставником та другом. Він подорожував разом з родиною Хегеля до Франції, а також до Німеччини. Гауф прожив коротке життя, але він встиг побувати в багатьох місцях: у Бремені, на батьківщині братів Грімм у Касселі, в Брюсселі, Парижі, Антверпені, Лейпцигу, Берліні, Дрездені. Точний топографічний опис місцевості Бремена ми знайдемо у Гауфа в новелі «Фантасмагория в Бременском винном погребке».
Гауф написав для дітей барона Хегеля свої Märchen — чарівні казки, якы вперше опублікували в «Альманасі казок січня 1826 для синів і дочок знатних родин». Там мыстилося багато творыв Гауфа, які відразу ж набули популярності в німецькомовних країнах. У цьому ж році Гауф пише оповідання «Человек с луны» і першу частину роману «Странички мемуаров сатаны». Він був написаний у дусі фрагментарною прози, яка по праву отримала назву гофманівської. Гауф в подальших творах розвиває цей напрямок і повністю його освоює. Деякі критики вважають, що Гауф, якого по праву називають учнем Гофмана, дещо відстає в багатстві мови, але набагато попереду нього в містиці своїх творів, у сюжетності, в різноманітності фабул. Свый роман «Человек с луны» Гауф написав у якості пародії на відомого в ті часи письменника Генріха Клорена. Клорен в свою чергу, аби помститися Гауфу, почав критикувати його літературну діяльність. Незабаром Гауф пише новелу «Спорная проповедь Г. Клорена о „Человеке с Луны“» в саркастичному ключі і викладає в ній свый погляд на нездорову та солодкувату літературу Клорена, що затопила Німеччину.
Під впливом романів Вальтера Скотта з під пера Гауфа виходить історичний роман «Лихтенштейн», визнаний одним з найкращих історичних романів 19 століття. Роман набув ообливої популярністі на землях Швабії в Німеччині, оскільки у ньому розповідається про ці землі і найцікавіші моменти цього краю.
«Мемуары сатаны» Гауф дописує під час поїздок в далекі міста Німеччини. В цей же час з’являється кілька новел і віршів, які відразу ж були перекладені на народну музику. Гауф в січні 1827 є редактором Штутгартській газети. В цей же час збувається його мрія — він одружується на своїй кузині, в яку був закоханий з дитинства. Її звали Ліза Гауф. Але, на жаль, в цьому ж році Гауф помирає від лихоманки.
Гауф залишив світові велику літературну спадщину. Його дружина після його смерті випустила три збірки альманахів казок, а також романи та поеми. Саме казки і романи принесли Гауфу світову популярність. Прекрасні містичні, іноді страшні, іноді сумні казки пронизані духом Сходу без звичайної східної мішури. Гауф — один з небагатьох авторів, який зумів зробити з нудних легенд про бідняків і привидів, які карають багатих і злих людей, яскраві шедеври світової літератури. Твори Гауфа цікаві не лише дітям, а й дорослим.
На честь письменника в Байрсброні відкрито «Музей казок Вільгельма Гауфа».
