Ліз Колі

Автобіографія

«Перша історія, написана мною, розповідала про групу дослідників, які перетнули пористі рівнини, піднялися на високі Білі гори, перепливли гаряче море і досягли нарешті своєї мети. Це розповідь про бактерії стрептокока, що потрапили в горло людини. Мені було одинадцять, і я любила незвичайні кінцівки».

У середній і старшій школі я багато читала, віддаючи перевагу різним жанрам — науковій фантастиці, фентезі, детективам та любовно – історичним романам. У коледжі я записалася на лекції з англійської літератури, щоб мати можливість читати хоч щось крім підручників з біохімії. Список прочитаних мною книг, який я вела з 1989 року, займає сімнадцять сторінок. Я просто не можу без книжок.

Деякі народжуються письменниками. Я ж до тридцяти навіть не замислювалася про те, щоб писати власні книги, але потім взялася за цю справу з усією серйозністю. Я відточувала свою майстерність за допомогою кількох чудових організацій, таких як The Society for Children's Writers and Illustrators, The Online Writing Workshopfor Science Fiction and fantasy і Context writing workshop.

Мені допомагало безліч знайомих, частина яких на той момент досягла більшого на ниві письменницькій діяльності ніж я, а частина трохи поступалася мені.

Я жила в Коннектикуті, Каліфорнії і Огайо, відвідувала Англію, Мексику, Беліз, Канаду, Італію, Францію, Німеччину, Австрію, Грецію, Хорватію, Словенію, Балі і Таїланд. Я вважаю, що побачити так багато різних країн — це велика вдача.

Повинна визнати, що більшість сюжетів народжувалися у мене в голові під час поїздки в машині, коли я замислююся про сторонні речі або слухаю радіо. Часто це призводить до того, що я пропускаю потрібний поворот та їду в абсолютно іншому напрямку.

Я добре пам’ятаю свої підліткові роки, з тих пір багато чого змінилося, але почуття залишилися колишніми. Напевно, саме тому мої книги в основному орієнтовані на підлітків та людей, які пам’ятають себе в цьому віці. Я намагаюся розповідати історії, які змусять вас трохи поплакати, трохи посміятися і задуматися над тим, що означає бути живим.

Про книгу «Красотка 13»

У дитинстві, коли я була ще дуже вразливою, мені дали почтітать книгу Sybil про жінку, з якою творили жахливі речі в дитинстві, через що у неї почалося роздвоєння особистості. Мені дуже сподобався цей роман, а також його екранізація, що вийшла в 1976 році.

Вже, будучи дорослою, я дізналася, що знайома з людиною, яка у минулому страждали від роздвоєння особистості, але успішно вилікувалася, і хоча ми ніколи не говорили з ним про це, ця тема знову зацікавила мене. І коли одного разу вранці в 2009 році я згадала про ту книгу, то попросила цього чоловіка про інтерв’ю. Перед тим, як написати свою книгу, я прочитала кілька автобіографій. «Красота 13» — це не біографія мого знайомого, а відображення відчуттів всіх тих, хто страждав від роздвоєння особистості.