Микола Гоголь

Микола Васильович Гоголь (1809 – 1852) — письменник, драматург, публіцист, критик. Народився в селі Сорочинці Полтавської губернії в родині небагатих поміщиків Гоголь-Яновських. Освіту здобув в Ніжинській гімназії вищих наук (1821-1828), де виявився його інтерес до літератури і живопису, і неабиякий акторський талант. Характерним для суспільних настроїв Гоголя в цей період була його поведінка в «справі про вільнодумство», коли він виступив на боці професора Н. Г. Бєлоусова, який піддавався гонінню за розповсюдження прогресивних ідей.

З юнацьких років Гоголь мріяв проявити себе, як суспільнокорисний діяч. Плануючи присвятити себе юстиції, він їде у 1828 до Петербурга. Однак атмосфера бюрократичної держави скоро змусила його відмовитися від свого наміру. Гоголь міняє декілька місць служби, пробує викладати історію, але поступово літературна діяльність витісняє всі інші його заняття. У 1831 відбулося його знайомство з О. С. Пушкіним, яке зіграло важливу роль у формуванні особистості Гоголя як письменника. Літературну популярність Миколі Васильовичу Гоголю принесли «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (1831-32).

Вершиною творчості Гоголя – драматурга є «Ревізор», що вийшов друком і одночасно був поставлений на сцені в 1836 році. Сатирична сила цього твору була така, що автор накликав на себе запеклі нападки реакційних кіл. Це і незадоволеність петербурзької постановкою «Ревізора», що звела соціальну комедію до рівня водевілю, викликали у письменника глибоку депресію.

У червні 1836 Гоголь виїхав за кордон і пробув там до 1848 (двічі приїжджав до Росії ). В Італії Гоголь працював над головним своїм твором — романом–поемою «Мертві душі». Відповідно до остаточного задуму, він мав складатися з трьох томів. Гоголь видав лише 1-й том (1842), який викликав ще сильніший суспільний резонанс, ніж «Ревізор». Подальша творчість Гоголя протікає все більш важко і нерівно. Відчуваючи себе не в силах дати подальшому задуму «Мертвих душ» реалістичне втілення, Гоголь випустив книгу «Вибрані місця з листування з друзями» (1847), де у формі повчань прагнув вказати російському суспільству шлях до морального оновлення.

У 1848 році, повернувшись на батьківщину, намагався продовжувати роботу над «Мертвими душами», однак почуття творчої незадоволеності не залишало Гоголя. У ніч на 12 (24) лютого 1852, перебуваючи у хворобливому стані, він спалив рукопис 2-го тому роману. Внутрішня складність творчості Гоголя, яка отримала світову популярність, зумовила гостру дискусійність оцінок в критиці. Різні школи в російському та зарубіжному літературознавстві давали численні тлумачення його суперечливих сторін. Численні роботи про Гоголя і перевидання його творів, втілення його образів на сцені і на екрані, в музиці і живописі підтверджують незгасний інтерес до творчості великого письменника в усьому світі.

Гоголь був похований на кладовищі Данилова монастиря у Москві; у 1931 прах перенесено на Новодівочий цвинтар.