Михайло Лермонтов
Лермонтов Михайло Юрійович (1814-1841 рр..) — великий російський поет, прозаїк і драматург. Народився в Москві, в дворянській родині.
Шлюб батьків Лермонтова — багатої спадкоємиці М. М. Арсеньєвої (1795-1817) та армійського капітана Ю. П. Лермонтова (1773-1831) — був невдалим. Юрій Петрович охолов до дружини насамперед з причини її хворобливості,що посилилася після народження дитини. Неприховані постійні зради, в тому числі в стінах маєтку, з вихователькою Михайла, німкенею Сесілією Федорівною, налаштували проти Юрія Петровича і дружину і тещу. Остаточно розпалися відносини коли після чергових закидів палкий і дратівливий Юрій Петрович вдарив Марію Михайлівну кулаком по обличчю. Хвороба Марії Михайлівни після того випадку стала прогресувати з дивовижною швидкістю, розвинулася в сухоти та стала причиною її передчасної смерті.
Після смерті та похорону Марії Михайлівни Юрій Петрович переїхав у свій власний невеликий родовий тульський маєток Кропотовка, залишивши свого сина, ще дитиною, на піклування його бабусі Єлизаветі Олексіївні. Всупереч запевненням, бабуся всіляко перешкоджала побаченням батька і сина і, фактично, залишилася єдиною вихователькою майбутнього поета.
Рання смерть матері і сварка батька з бабусею важко позначилися на формуванні особистості поета.
Дитинство його пройшло в Тарханах — маєтку його бабусі в Пензенській губернії. У 1828 р. Лермонтов був призначений у Шляхетний пансіон при Московському університеті, студентом якого став в 1830 р. Незабаром, після зіткнення з реакційною професурою, був змушений покинути університет і вступити в Петербурзьку школу гвардійських прапорщиків та кавалерійських юнкерів. У 1834 р., після закінчення школи, був призначений у лейб-гвардії гусарський полк.
Одним з перших його творів, що з’явилися у пресі, була поема «Хаджи Абрек», яку опублікували без відома автора в 1835р. У 1837 р. за гнівні, звернені проти правлячих кіл миколаївської Росії, вірші на смерть Пушкіна поета було відравлено до Кавказу.
Твори Лермонтова, написані після заслання, а також його незалежна поведінка викликали неприязнь і ворожнечу до нього з боку правлячої верхівки. Творчість Лермонтова формувалося під величезним впливом декабристських ідей. У ньому відбилася криза та болісні пошуки виходу, які були характерні для передової, волелюбною частини російського суспільства після 1825 р.
За дуель з сином французького посланника Барантом Лермонтов був засланий на Кавказ вдруге — в Тенгінський піхотний полк. У бойових діях поет виявляв неабияку хоробрість, однак царська немилість і надалы переслідувала його: Микола I викреслював ім’я Лермонтова з списків воякыв, яких мали нагородити. Клопоти друзів і рідних про переведення поета в Петербург зазнали невдачі.
Навіть перебування Лермонтова у відпустці навесні 1841 р. було перервано: йому наказали в сорок вісім годин виїхати з Петербурга та прибути до полку. Під час переїзду Лермонтов зупинився на деякий час в П’ятигорську. Тут у нього, не без таємних інтриг жандармських чинів, відбулася сварка з Мартиновим, що закінчилася 15 липня 1841 р. дуеллю, на якій поета було вбито.
Поеми «Демон», «Мцыри», «Песня про купца Калашникова», безліч ліричних віршів, роман «Герой нашего времени», драма у віршах «Маскарад» — ці твори Лермонтова стали шедеврами російського мистецтва.
