Жаклін Мітчард

Жаклін Мітчард — американська письменниця та журналістка, яка дебютувала в 1985 році з біографічною книгою Mother Less Child. Світова слава прийшла до неї у 1996 році, але на цей час вона була вже досвідченою письменницею, автором кількох книжок, які друкувалися в невеликих видавництвах скромними накладами. Для неї, матері сімох дітей, творчість була чимось на кшталт хобі. «Творчість — це тільки шматочок життя, а не вся піца», — говорила вона.

Але у 1996 році на одну з її книг звернула увагу сама Опра Вінфрі — культова телеведуча США, кумир мільйонів американців, на ток-шоу якої виросло кілька поколінь. Одна з її передач називається «Книжковий Клуб». Щомісяця Опра називає книгу, яку вважає кращою, а авторитет Опри такий великий, що, запевняємо вас, якщо вона оголошує наприкінці чергового «Книжкового Клубу» назву роману, котрий їй сподобався, те вже завтра ця книга щезне з полиць книгарень.

Це трапилося і з романом «На самому дні океану» Жаклін Мітчард. Цю зворушливу історію (згодом екранізовану) про викрадення дитини й стражданнях матері було надруковано спочатку в м'якій обкладинці накладом 68 000 примірників. Після виходу передачі «Книжковий Клуб» роман витримав чотири перевидання, і загальний наклад його склав 750 000 примірників!

Що ж змусило Опру Вінфрі рекомендувати своїм співвітчизникам творчість Жаклін Мітчард?

Герої її книжок — це люди, «що мешкають поруч», схожі якщо не на нас із вами, то на наших друзів, приятелів, сусідів. Ви не зустрінете в її книжках ніяких атрибутів «гламура», це звичайне життя звичайних людей. І проблеми, які спіткають її героїв — це наші з вами проблеми, такі, як вони є, не прикриті глянцем.

«Мене цікавить правда життя, за життям будь-якої людини можна написати роман. Життя звичайних людей наповнене кричущою безвихідністю. Мені часто розповідають свої історії читачі, водії таксі, професори, я ніколи б не могла подумати, що з ними відбулися такі дивні історії. Увечері за кожним світним вікном по сусідству нам відкриється життя, сповнене драматичних подій, пристрасті, жаху, бурхливої радості, надії, сварок, відкриттів й задоволеності. Безумовно, я могла б писати про свята й весілля, що відбуваються ледве не щодня, але люди бажають читати про того, хто схожий на них, у кого такі ж проблеми, мрії, амбіції й втрати» — говорила Жаклін в одному з інтерв'ю.

Але найкраще з того, що є в її книжках — це надія. Жаклин Митчард вірить, — і прагне донести цю віру до своїх читачів, — що з будь-який «кричущої безвиході» завжди можна знайти вихід.