Харукі Муракамі

Харукі Муракамі народився в родині викладача класичної філології. У 1968 році він вступив до одного з найвідоміших і престижних приватних університетів Японії — Васеда, навчання проходив на факультеті театрального мистецтва. Студентом брав активну участь в антивоєнному русі, виступав проти війни у В’єтнамі.

У 1974 році Харукі Муракамі відкрив в Токіо джаз-бар Peter Cat, яким керував протягом семи років.

1 квітня 1978 року під час бейсбольного матчу у Муракамі несподівано народилася ідея створення своєї першої книги. До цього моменту він ніколи не думав серйозно про кар’єру письменника. Роман «Слухай пісню вітру» було опубліковано у 1979. Незабаром твір отримав літературну премію журналу «Гундзо» для письменників-початківців. У 1980 році вийшов його наступний роман «Пінбол 1973». Одночасно з написанням книги Муракамі перекладав твори англомовних авторів, зокрема Френсіса Скотта Фіцджеральда, написав есе про Стівена Кінга. У 1981 році Муракамі вирішив залишити свій бізнес, щоб мати можливість займатися виключно творчістю. У тому ж році він закінчив роман «Погоня за вівцею». Перші романи письменника увійшли до цикла «Трилогія Щура».

Подорожуючи США, у 1985 році письменник опублікував новий роман «Країна Чудес без гальм і Кінець Світу». Книга отримала визнання широкої аудиторії і принесла автору престижну літературну премію імені Дзюн’їтіро Танідзакі.

У жовтні 1986 року Муракамі покинув Японію і на деякий час оселився в Римі. З Рима він перебрався до Греції. На початку 1987 знову повернувся до Італії, відвідав Сицилію, Болонью, а потім оселився на Криті, де закінчив роботу над романом «Норвезький ліс». Цей твір приніс Муракамі популярність не тільки в Японії, але і в усьому світі.

У 1988 році було опубліковано роман Муракамі «Танцюй, Танцюй, Танцюй», який став продовженням «Трилогії Щура». У 1991 Харукі Муракамі переїхав до США, прийнявши запрошення від викладачів Прінстонського університету. У США було написано роман «На південь від кордону, на захід від сонця», який побачив світ у 1992 році. У липні наступного року Муракамі з Прінстона перебрався до Медфорда, штат Массачусетс, на запрошення університету Тафта. Там були написані практично всі глави тритомного роману «Хроніка заводного птаха».

У 1995 році Японію сколихнули дві трагедії: в січні землетрус в Кобе забрав тисячі життів, а в березні члени секти «Аум Сінрікьо» організували заринову атаку в токійському метро. Муракамі вирішив повернутися на батьківщину і відразу після повернення взявся за документальну роботу, присвячену подіям в Токіо. Він провів численні інтерв’ю з жертвами та організаторами теракту і випустив їх у вигляді двотомника - «Підземка» (1997) і «Край обітований» (1998). У 2001 році Харукі Муракамі остаточно повернувся до Японії, оселившись на березі моря в місті Нака. У 2002 році було опубліковано ювілейний десятий роман Муракамі «Кафка на пляжі». У тому ж році разом з друзями письменник заснував клуб подорожей «Токійська сушена каракатиця».

У 2003 році в перекладі Муракамі вийшов роман Джерома Девіда Селінджера «Ловець у житі», який став лідером продажів перекладної літератури в Японії.

У квітні 2013 року в Японії тиражем 500 тисяч примірників вийшов новий роман Харукі Муракамі «Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі». Вже через тиждень продажів тираж книги було збільшено до 1 мільйона примірників.

Харукі Муракамі є володарем премії Номи — головної літературної премії Японії. Він лауреат літературної премії Франца Кафки (2006), в 2009 році отримав престижну премію з літератури оргкомітету Єрусалимського книжкового ярмарку. У 2012 році Муракамі став лауреатом премії Японського фонду. Ім’я Муракамі неодноразово фігурувало в списках можливих кандидатів на Нобелівську премію з літератури.

Харукі Муракамі одружений на Йоко Такахасі, з якою познайомився ще під час навчання в університеті. Дітей у подружжя немає.