Закрити
Відновіть членство в Клубі!
Ми дуже раді, що Ви вирішили повернутися до нашої клубної сім'ї!
Щоб відновити своє членство в Клубі — скористайтеся формою авторизації: введіть номер своєї клубної картки та прізвище.
Важливо! З відновленням членства у Клубі Ви відновлюєте і всі свої клубні привілеї.
Авторизація для членів Клубу:
№ карти:
Прізвище:
Дізнатися номер своєї клубної картки Ви
можете, зателефонувавши в інформаційну службу
Клубу або отримавши допомогу он-лайн..
Інформаційна служба :
(067) 332-93-93
(050) 113-93-93
(093) 170-03-93
(057) 783-88-88
Якщо Ви ще не були зареєстровані в Книжковому Клубі, але хочете приєднатися до клубної родини — перейдіть за
цим посиланням!
УКР | РУС

Протокол чату з Юрієм Покальчуком

У Книжковому Клубі відбувся on-line чат з Юрієм Покальчуком! Прихильники змогли поспілкуватися з популярним письменником на сайті Клубу Сімейного Дозвілля та дізнатися все про його книжки, творчі плани та погляди на життя. Як ми і обіцяли, учасники отримали море позитивних емоцій та залишились дуже задоволені спілкуванням.

Юрій Покальчук

Диана: Уважаемый Юрий скажите, пожалуйста, как Вам удается всегда быть таким жизнерадостным и романтичным!!!

Юрій Покальчук: Треба вірити в любов і не в ту, якою так часто називають все що завгодно, від дешевих пристрастей до випадкових зустрічей. А в любов особливу. Любов космічну. В любов яка рухає сонцем і планетами

Pottita: Как вы относитесь к современной политической обстановке в отношении России и Украины, а именно интересно Ваше мнение касательно агрессиии Грузии ... и признания кавказских республик Абхазии и Южной Осетии Россией... Ваше мнение?

Юрій Покальчук: я подорожував пішки по Паміру, неодноразово був в Грузії і саме в Абхазії. Стосунки цих гірських народів тривають не одне століття, у них своя особлива етика,і час там має зовсім інший вимір. Всякі політичні спекуляції на необізнаності з цими особливостями – ганебні, звідки в вони не надходили. Зокрема - ганебні з боку імперської політики Росії. Але я завжди захищав Абхазію і особливі права її народу, який ще в шостому столітті створив Абхазьке царство,яке існувало кілька століть і до складу якого входила, зокрема, Західна Грузія. Мені б хотілося щоб на цьому прекрасному місці запанував справжній мир і повернулась колишня радість.

Соломія Журба: Шановний пане Юрію!У далекому минулому, яке називалося -«Студентські роки», ви колись були першим коханням моєї товаришки зі Львова Марії О. Я ,переживаючи з нею її дівочу трагедію й страждання про нещасливе кохання,почала писати новели. Була учасницею «Франківської кузні»,думала, що стану письменницею, але доля все перемінила та я не втратила надію. Люблю читати ваші твори, шукати затаєний біль вашого серця і завжди думаю: як добре, що ви тоді одружились на Марії. Ви, напевно не писали б так прекрасно, як зараз. скажіть мені, як письменник-

Юрій Покальчук: я досі люблю всіх жінок яких я колись любив не зважаючи на час і відстань. В серці завжди лишається краплина того тепла, яке було нашим спільним.

MAXIM: Привіт Юрію! Нарешті мені випала нагода, та не лише нагода, а велика честь поспылкуватися з кращим автором України! Мене звати Максим, мені 18 років. Буду коротко, бо не я один хоче поспілкуватися з Вами. Хоч я й хлопець, а хлопцям не притаманне, як би то так сказати... таяння, сльозливість і т.д, проте книга "Озерний вітер" мене по-справжньому "зайняла за живе" оскільки і сам був у майже такій ситуації. Вперше я навіть не замислювався на протязі усієї книги, чому вона називається саме "Озерний вітер"... Вперше я читав таке неповторне дійство, здавалося на одному подихові... Чув що ви збераєтеся знімати фільм у моєму рідному місті Кременчук... отоб мені з Вами зустрітися... не було б кращого бажання! І так хочеться книги з Вашим автографом...

І моє питання до вас: Як Ви ставетеся до подвійної любови, чи може взагалі вона їснували, та і взагалі що, на Вашу думку, таке любов. Та як Ви ставетеся до зради коханої людини?

Що потрібно робити - пробачити і відпустити, чи мстити, жорстоко мстити?Завжди залишатимуся вашим шанувальником, і ви завжди будете для мене та для моїх творів (я сам також пишу) кумиром!!

Юрій Покальчук: зрада для мене є найгіршим злом яке тільки має людина, при чому це зрада не тільки в коханні, це зрада товариша, зрада друга, зрада власної ідеї, якщо вона є в тієї людини. Зрада інтересів своєї нації, віри, мови - огидна.

Щодо подвійної любові, то це насправді не реально, тому що найблище місце біля серця є тільки одне, друге може бути теж, але воно буде другим. Тому звичайно, можна бути закоханим у кількох, любити одного чи дврох... але це не буде спавжня любов, бо спражня любов це повна віддача людині яку ти любиш. Нехай це часове, скороминуче, але це абсолюне злиття, відчуття іншої людини. Це і є мить щастя. І вона не обовязково несе в собі глибинно-еротичний заряд.

Я нанародився в Кременці, Тернопільської області, а в Кременчуг мене занесла доля до виховної колонії для неповнолітніх правопорушників, якою я вже опікуюсь другий рік, а попередньо під моєю опікою уже 20 років перебуває Прилуцька виховна колонія. Стосовно кіно, то йшлося про документальний фільм (ОДИН Я ВЖЕ ЗНЯВ) частина якого буде знята в Кременчуцький виховній колонії. Нажаль, місто Кременчук, маючи такі великі можливості без великого бажання поставилось до їдеї зняти фільм про підлітків, яких доля засудила , але які вийдуть завтра на вулицю і будуть жити серед нас.

Ольга olga_kutsos@ukr.net: Злравствуйте, Юрий! Сравниваете ли Вы себя с каким-то из своих героев? Какие личностные качества Вы цените превыше всего?

Юрій Покальчук: в кожному із моїх героїв є частка мене самого. В комусь більше, в комусь менше, але я передав виття кожного з них, хоч часами це було важко.

Найвище я ціную в людині честь, вірність слову, мужність, шляхетність (благородство) і порядність.

Ольга olga_kutsos@ukr.net: Знаю, что Вы бываете и на востоке, и на западе Украины. Есть ли, на Ваш взгляд, различия в менталитете западных и восточных украинцев?

Юрій Покальчук: Україна одна , і в Луганську, і в Одесі, і в Рівному мене зустрічали завжди добре, незалежно від того якою мовою я говорив. Політично, штучно вибудуване міфологічне протиставлення сходу і заходу України, насправді абсурд. Деяка відмінність в мові, інші діалектизми, дещо інші мовні звороти не заважали моїм слухачам розуміти мене і мені розуміти їх. У Луганську мене навіть прийняли як почесного члена мистецької групи „Стан”і подарували мені шахтарську каску

MAXIM: Юрію, скажіть чи кохали Ви коли-небуть двох одночасно як Волин у "Озерному вітрові"

Юрій Покальчук: Волин не кохав одночасно, Волин відійшов від царівни О , коли закохався у Леу. Так трапляється з багатьма юними коханцями старших жінок. Це майже неуникненно. Момент переходу від 1 кохання до іншого завжди болісний, бо як „чемодан без ручки – і нести важко і кинути шкода”, але вибирати доводиться когось одного.

Ольга olga_kutsos@ukr.net: Я думаю, что древнеславянская мифология очень интересна и, бесспорно, колоритна. В украинской литературе мифологические мотивы присутствуют в произведениях Леси Украинки, Ивана Нечуя-Левицкого, Михаила Коцюбинского. На мой взгляд, ваше произведение "Озёрный ветер" перекликается с "Лесной песней" Леси Украинки. Стала ди драма выдающейся украинской поэтессы творческим толчком для написания Вашей книги?

Юрій Покальчук: Мій батько Володимир Покальчук був видатним знавцем і дослідником творчості Лесі Українки, тому справді „Лісова пісня” Лесі Українки була певним поштовхом для мене, але мені здалось, що наша міфологія зовсім не розроблена , і я узявся копати в глибини, віднайшов там багато скарбів. Тим, кому сподобався „Озерний вітер” я можу сказати, що саме зараз я працюю над продовженням цього роману , який

буде називатися „Син вітру”, а далі буде ще , очевидно, 2 романи з цієї самої серії.

MAXIM: Юрію, А чи були Ви колись на Сорочинському Ярмаркові? Адже там справжня українська атмосфера... і можливо це надихнуло б вас на написання ще якогось ГЕНІАЛЬНОГО твору?

Юрій Покальчук: нажаль досі не був, хоч моя мама походить з тих земель. Я давно збираюсь у Сорочинці.

MAXIM: Юрко, уяви собі, що тобі дали лише одну можливість повернутися в минуле...який би мнас.омент часу свого життя ти хотів би повернути

Юрій Покальчук: якщо лише момент, то його повертати не варто, якщор якийсь відтинок часу, то я в свох 27-28 років почував себе в повній силі і ще не був обкладений політичними негаивами.

MAXIM: Юрій, кому найбільше за все завдячуюш своїм сьогоднішнім становищем, та хто тебе надихає на написання таких творів...

Юрій Покальчук:попри себе самого, своєму хрещенику і найблищому другу Максиму Варламову, хоч він і багато молодший, але дуже мені в житті допоміг, але до нього ніхто ніколи мені не допомагав.

На написання творів не обовязково надихає хтось, може і щось надихнути. Твори міняються і ті ХТОСЬ, або ЩОСЬ теж міняється, тому говорити про когось одного нереально, оскільки я написав досить багато.

Депресія_ziro4ka313@rambler.ru: шось серйозне тепер?ок!Пане Юрію,а Ви в Шацьку писали цю книгу???А чи не бажали б зробити серію книг про кожну область України???

Юрій Покальчук: я виріс в Луцьку і коли перший раз був на Світязі там ще нічого не було, це було просто озеро, майже дике. Тоді воно мене захопило. Після того я був ще кілька разів. А вже коли розбудували там будинки відпочинків більше туди не їздив. Про кожну область України це було б щось ніби замовлене. Я ніколи не пишу нічого на замовлення, тільки від душі. Може і інша область раптом надихне мене на щось схоже і тоді я візьмусь за інший твір.

Марина Галаган: Юрий, перу какого писателя Вы "по-хорошему" завидуете?

Юрій Покальчук: нікому не заздрю, просто намагаюсь писати так, як можу я. Якщо б я орієнтувався на когось, це могло б грішити вторинністю, а цього, мені здається, я зміг уникнути, хоч є група письменників, які для мене залишаються взірцями Хемінгуей, Кортасар, Борхес, Гессе, Мальро.

MAXIM: Юрко, а ти слідкуєш за останніми писками моди? Чи ти одягаєшся довподоби собі?

Юрій Покальчук: я вдягаюст так я мені подобається самому. До „писків моди” мені , насправді, байдуже. Я просто такий, який є.

Марина Галаган: 4238031: Кто, как правило, становится прототипами Ваших героев? Или это всё выдуманные Вами образы?

Юрій Покальчук: я нічого ніколи не вигадував з того, що я написав. Просто брав реальні ситуації життєві і перетворював, можна сказати перемелював їх через себе і тоді виходить твір, у якому завжди всередині існує правда, якою б вона не була.

MAXIM: Юрій, а чи не пробували Ви писати книги в іншому стилі?

Юрій Покальчук: я видав понад 20 книжок різноманітної прози і поезії. Тому говорити про один стиль наврядче доводиться. Одна стилістика це „Озерний вітер”, зовсім інша стилістика „Хулігани”.

Ирка: . Юрий, скажите, пожалуйста, что вдохновило Вас на создание такого прекрасного романа, как «Озерний вітер»?

Юрій Покальчук: мені хотілося написати щось високе і чисте, що би різко контрастувало з фальшивими ідеями”гламурного світу”.

Ирка: Хотели бы вы побывать в мире своих героев, и какой поступок сделанный кем-то из них, попытались бы изменить?

Юрій Покальчук: всі мої герої це все одно я. Я завжди переживаю разом з ними їхнє життя, їхні перемоги , їхні помилки, тому я не міг би нічого змінити. Вони вже живуть окремо від мене, як діти, які вже вийшли з під батьківської опіки.

sola_fide: В мене питання щодо громадської діяльності пана Юрія, а саме про «неблагополучних» підлітків. Яким чином, на вашу думку, може долучитися до цієї справи окремий громадянин середніх статків, соціально не активний, без особливих здібностей, але з бажанням хоча б мінімально допомогти? Чи взялися би ви організувати таких пасивних потенційних помічників в дієву спільноту однодумців? Або ви покладаєте відповідальність на державу чи громадські організації, що вже існують?

Юрій Покальчук: я не дуже довіряю державним і громадським організацям, знаючи скільки фальші і зловживань використовується під прикриттям благодійності. Є окремі люди, яе наприклад Стефан Мадьяр, який очолює Міжнародний Благодіний Фонд і завдяки якому я вже чимало допоміг і Прилуцькій і Кременчуцькій колоніям. Але я майже 20 років видаюд журнал Горизонт (квартальник) на базі Прилуцької виховної колонії, тепер туди долучаються в Кременчуцька колонія. Журнал складається з творів підлітків, з їхніх віршів, життєписів, малюнків, повнісю все їхнє. Але на кожен номер я вишукую гроші в різних благоійних організаціях, або окремих спонсорів і це велика радість для засуджених підлітків, це стимулює їх до писання, до творчості, до чогось вищого. Я пишаюсь інколи, що у мене пів- колонії пише вірші, навіть ті, хто в житті своєму ніколи про таке і не думав. Це поклик їхніх душ до чогось вищого.

Звертайтеся до мене ми щось придумаємо з такою організацією допомоги.

Марина Галаган: 4238031: Юрий, какая часть при написании книги для Вас всегда самая тяжелая?

Юрій Покальчук: найважа завжди середина, бо це як хребет гірський, коли ти його вже подолав, то знаєш що все вийде.

Ирка: . Как Вы думаете, возможна вечная любовь или такое бывает лишь в

Юрій Покальчук: буває. Вічна любов буває. Це трапляється рідко, але це залежить від двох людей, якщо кожен зрозуміє, що любов це „на”, а не „дай”, і буде так ставитись до свого коханого, то такі взаємини можуть бути завжди.

Марина Галаган: 4238031: Юрий, а какой вопрос Вы чаще всего задаете самому себе?

Юрій Покальчук: чи я встигну зробити все те що я замислив. У мене попереду плани на кілька романів.

MAXIM: Юрій, а чи правда що ви будете знімати фільм у колонії для неповнолітніх у м. Кременчук? А коли саме?

Юрій Покальчук: я буду знімати фільм у трьох підліткових зонах : Прилуцькій, Кременчуцькій і Мелітопольській (це жіноча зона). Кременчуг , можливо, буде основним. Сподіваюсь зйомки будуть цієї осені.

Ирка: Чем именно смогла поразить Волына совершенно обычная девушка Лея? Своей простотой, искренностью, доброжелательностью, а может какими-то

другими важными качествами?

Юрій Покальчук: насамперед якраз простотою і всім тим, що має молода, жива дівчина для напівдемона Волина, який досі, окрім царівни О ніколи нікого не бачив.

Марина Галаган: 4238031: Вы помните название своей первой прочитанной книги? :)

Юрій Покальчук: пригоди Тома Соєра.

Ирка: И почему все-таки Вы превратили повесть в роман?:)

Юрій Покальчук: тому що мені здалось, що було багато місць у повісті, які були недороблені чи непрописані і навіть сюжетно деякі лінії зависали.

MAXIM: Юрко, чи задавали вам колись питання яке змусило б Вас почервоніти, та зніяковіти?

Юрій Покальчук: мені важко згадати таке питання. Я думаю мені нема за що червоніти чи ніяковіти. Я багато виступав перед публікою в різних містах і питання бували найрізноманітнішого характеру, були спроби викликати мене на епатаж, але це нікому не вдалося.

Ирка: Чьи книги вызывают у Вас восторг и сейчас?

Юрій Покальчук: я вже називав Хемінгуея і Кортасара. Я їх і зараз зможу перечитувати.

Мечта: Здравствуйте.Может быть мой вопрос будет несовсем потеме.Но я хоччу узнать

ваше мнения как прекрасного песателя который пишет столь захватывающие романы.Ну Юрий вот вам мой вопрос.Как думаете какого цвета Любовь?

Юрій Покальчук: червоне з чорним.

Ирка: А что самое непряятное в роботе писателя?

Юрій Покальчук: відробляння, відпрацьовування вже написаного твору по рядках, по фразах, по словах, це дрібне... ніби не таке цікаве, але воно абсолютно необхідне.

Марина Галаган: Что помогает Вам в процессе написания Ваших романтичных и душевных книг: тишина, одиночество, вечер, ночь или шум воды, ветра, многолюдье?

Юрій Покальчук: ніч. Тиша. Інколи музика типу Майлза Девіса.

MAXIM: Юрій, чи довго ви пишете одну книгу

Юрій Покальчук: я довго виношую її, інколи це триває роками, але коли я сідаю писати я вже знаю все від початку і до кінця . і тоді мене починається творчій „запой”, коли я нікого не хочу бачити, я не спілкуюсь з людьми до мінімуму. І це може прдовжуватись кілька тижнів, поки основний каркас твору не буде закінчено. Тоді я ставлю крапку і відкладаю написане на місяць, інколи більше, щоби потім підійти до нього з тверезими, жорсткішими очима і вже працювати над ним із скальпелем чи рубцем, як скульптор, який кожну дрібничку повинен донести до абсолюту.

Ирка: Часто ли Вы хотите изменить написанный раньше фрагмент повести?

Юрій Покальчук: дуже рідко. Те що написане вже живе. Можна щось до нього додати, можна його обережно поширити, але змінити неможливо.

Марина Галаган: Юрий, друзья называют Вас Пако... А Вы когда-нибудь пытались разузнать, какая фонетика этого слова?

Юрій Покальчук: Дуже просто. По-перше Покальчук, по-друге я багато років займався Латинською Америкою, мандрував по країнах Латинської Америки і тому прізвище Покальчук десь-колись-в-якійсь-країні набуло скорочення Пако. Так я з цим скороченням і живу. А попри все Пако це ім”я поширене в Латинській Америці, скорочена форма від імені Франціско.

MAXIM: Юрію, а чи пробували ви хоч одну позу з написаної Вами книги "Камасутра"?

Юрій Покальчук: якби я не пробував різних поз у своєму довгому пригодницькому житті , то я нічого про таке не писав би. моя Камасутра не є підрчником для сексуальних вправ, а це правдиві історії із життя. В яких в більшій чи меншій мірі зачіпається еротична тематика. В стосовно того, що я пробував сам, треба було б написати дуже приватну Камасутру. Покищо такого бажання у мене немає.

Ирка: При какой обстановке писать удается наиболее удачно и конечно же, интересно?

Юрій Покальчук: обставини можуть бути найрізноманітніші. Одне з найкрутіших оповідань „Те що на споді” я написав ручкою на папері у паризькому кафе, просидівши в ньому 8 годин.

Ирка: Где скрывается романтика в мире высоких технологических прогресов?

Юрій Покальчук: людина повинна свідомо вивільнятися з під тиску технологій і просто тікати , але тікати не зовнішньо, з компанією на випивку, а тікати душею, яка повинна вдихнути більше світла, більше світу. Тоді кожна душа прокинеться.

Марина Галаган: Какие книги Вы читали в детстве?

Юрій Покальчук: Кобзаря, пригоди Тома Соєра і Гекельбері Фіна, і малознані романтичні повісті Івана Франка „Петрії і Довбущуки”, „Лель і Полель”...

Марина Галаган: Юрий, снились ли Вам когда-нибудь сюжеты, которые Вы потом использовали в Ваших книгах?

Юрій Покальчук: було таке, я прокидався і записував.

Ирка: Вам когда-нибудь подсказывали поправки к сюжету книги близкие, родные люди?

Юрій Покальчук: так, я довіряю першочитання тільки своїй доньці Оксані і своєму братові Олегу. Я цілком довіряю їхній критиці, можливо не завжди з нею погоджуюь, але ніколи не лишаю без уваги.

Марина Галаган: Почему у Ваших героев такие необычные имена? Это славянские имена или Вы заимствовали их у других народов?

Юрій Покальчук: всі імена в Озерному вітрі зв”язані з географічними назвами Волині. Наприклад Стир, Горинь це річки, і т.д.

Ирка: Есть ли такой герой, про которого хочется писать еще много томов захватывающей литературы?

Юрій Покальчук: поки що працюючи над новим романом „Син вітру” я бачу ще щонайменше два романи, які будуть продовженням епопеї,яка почалася з Озерного вітру.

Мечта: 4992825.Юрий,хотела еще узнать а возможно ли одновременно быть раскажчиком и простым человеком.Или нада выбирать жить или расказывать?

Юрій Покальчук: можна бути „простим чєловєком” і все одно бути „раскащікам”

MAXIM: Юрію, а чи радетеся ви з кимось з близьких, щодо написання твору: сожет, імена головних героїв і т.д

Юрій Покальчук: я вже сказав, моя донька Оксана і мій брат Олег. Вони перші читають твори, ще в сирому вигляді.

MAXIM: Юрію, скажіть чи кожна людина може писати, і творити, чи це потрібно мати від природи?

Юрій Покальчук: кожна людина може спробувати, і одного разу побачить вдається це їй, чи ні.

Анатолий 1002452: Юрий, как считатете, в чём заключается проблема современной

украинской литературы?

Юрій Покальчук: проблема сучасної української літератури полягає передовсім в дуже поганій дистрибуції її по Україні. Література є цікава, різноманітна і нічим не поступається російській, яка так широко займає полиці наших книгарень.

sola_fide: ок. ще одне запитання до пана Юрка: коли ви вже створите свій блоґ в ЖЖ, livejournal.com?

Юрій Покальчук: постараюсь якнайскоріше.

Мечта: 4992825.Юрий,а что для вас есть Любовь?Одно из правил жизни или одна из ее причин?

Юрій Покальчук: любов для мене є основою життя.

Маркита: Юрий, сколько времени, Вам понадобилось для осознания смысла жизни... и в чем он для Вас

Юрій Покальчук: мені важко сказати у якому віці я прийшов до усвідомлення того, що є сенсом життя... любов і творчість, це мій сенс життя.

Ирка: Hiblogger тоже ждет Вас! Я бы с удовольствием читала записи в Ваших блоггах!

Юрій Покальчук: дякую.

MAXIM: Юрко, як Ви гадаєте, чи існує у коханні свої правила виживання, чи там як на рингу - бій без правил?

Юрій Покальчук: у боях без правил насправді ніхто не виграє. Взагалі телевізійні бої без правил, про які ви говорите – це просто шоу. В реальному житті в бою завжди виникають правила, їх миттєво створює саме поле бою. .І той хто їх першим відчуває – виграє. Але найкраще це не бій, а це розуміння того, що коли ти любиш це твоє егоїстичне відчуття, і ніхто не повинен тебе любити бо ти його любиш. Якщо кожен це розуміє, то тоді просто. Проста формула – любов це „на”, а не „дай”, і тоді ніяких боїв не буде.

Ирка: Когда к вам приходит вдохновение? Я имею в виду время суток!:)

Юрій Покальчук: в різний час, голоним чином під вечір.

Марина Галаган: Юрий, какая самая заветная Ваша мечта?

Юрій Покальчук: закінчити всі ті проекти, які я намітив і щоб ті, хто мене любить ніколи мене не зраджували.

MAXIM: Юрію, я збираю всю колекцію ваших книг, а чи можливо таке що хоч одна з них буде з вашим автографом?

Юрій Покальчук: можливо. Приходьте на якусь із зустрічей, або просто розшукайте мене через кафе „Купідон”.

Ирка: Я бы хотела узнать, как много у Вас времени идет на общение с читателями? Интересными для Вас являются эти встречи?

Юрій Покальчук: часом дуже цікаві, якщо читачі хоч трошки знають про те, що я писав і їх сравді цікавлять мої твори.

Мечта: 4992825.Как на ваше творчество реагируют ваши самые близкие люди! Имеет ли для вас значение их мнение? Может ли оно повлиять на ваши действия?

Юрій Покальчук: мої найближчі люди , які мене люблять сприймають мої твори адекатно.

Анатолий 1002452: Юрий, есть ли у Вас человек, которому Вы наиболее доверяете и даёте на первое прочтение свои произведения? Имеется ли у вас такой "личный жёсткий критик"?)))

Юрій Покальчук: це моя донька Оксана і мій брат Олег. Читай вище)

Марина Галаган: Юрий, что, по-Вашему, надо сделать, чтобы стать лауреатом Нобелевской премии? Какую книгу нужно для этого создать?

Юрій Покальчук: треба просто писати хороші книжки, не брехати в тому що ти пишеш і намагатися досягти якості в цих творах. А Нобелівська премія, це просто міфологія, яка все ще існує у наших літературних колах.

MAXIM: Юрію, а чи багато у вас ворогів, і як ви з ними боретеся?

Юрій Покальчук: про ворогів я не знаю. Напевне вони є. Було б дуже підозріло з кармічної точки зору, якби їх не було.:) Але це їхні проблеми, і ні з ким боротися я не збираюсь.

Ирка: Какой самый главный смысл Вы хотите донести до читателей своими книгами? Они чему-то учат?

Юрій Покальчук: найростіший смисл той, що закладений ще в біблійних заповідях, а простіше, суть - треба бути добрим і добро неодмінно подолає зло.

Марина Галаган: 4238031: Юрий, кому Вы, как правило, посвящаете свои книги? Друзьям, близким и родным, или?...

Юрій Покальчук: друзям, близьким, рідним.

MAXIM: Юрій, чи є у вас вдома якась тваринка?

Юрій Покальчук: тваринки нема, бо я так багато подорожую, що вона би здохла. Був кактус... і той всох.

Ирка: Вы часто "убиваете" своих героев? Вам это дается легко?

Юрій Покальчук: нечасто. Завжди мені дуже шкода, я навіть плачу.

Марина Галаган: Юрий, с образом какого животного Вы можете себя ассоциировать? На мой взгляд, Вы похожи на милого Кота! :)

Юрій Покальчук: не з котом це точно! Ви помилилися в масштабі :).Швидше тоді вже з тигром. Він же теж котячої породи.

Анатолий 1002452: Юрий, в чём вы видите своё предназначение, миссию как человека и писателя, на этой планете?) Миссия выполнима?)))

Юрій Покальчук: я маю 2 призначення. Писати і виховувати дітей. Ці обидві місії мені вдаються.

Ирка: А кто занимается вашим стилем, если не секрет?

Юрій Покальчук: я сам.

Мечта: Юрий,а восколько лет вы написали свое первое сочинения.

Юрій Покальчук: в 14.

Ирка: Если бы у Вас была возможность попасть в прошлое, с какой исторической личностью Вы хотели бы встретиться?

Юрій Покальчук: з Хемінгуеєм.

Мечта: 4992825Юрийа восколько лет была первая любовь?

Юрій Покальчук: в 14.

Марина Галаган: Юрий, вы много путешествуете, знакомитесь с разными людьми и культурами. Скажите пожалуйста, где Вы по-настоящему чувствуете себя как дома?

Юрій Покальчук: на Русанівці, в Парижі і в Лондоні.

Ирка: Назовите ваши самые любимые романтические песни? Какая музыка сопутствует успеху и помогает писать бестселлеры?

Юрій Покальчук: „Призрачно все”, це одна, і ще „на маленьком плоту”.

Мечта: 4992825.Юрий вы однолюб?

Юрій Покальчук: питання важке, бо у мене було 3 офіційні дружини. Але коли я когось люблю, то це одна людна.

Анатолий 1002452: Юрий, насколько мне известно, ВЫ владеете 11 языками... это заслуживает уважения)... вы полиглот? что вас подталкивает к изучению иностранных языков и какой иностранный язык, по Вашему мнению, наиболее сложный для изучения?))

Юрій Покальчук: мови мені з дитинства давалися легко і деякі з іноземних мов я вивчив просто на місці, потрапивши в середовище. Найважча мова це перша, яку ви починаєте вчити, кожна друга це легше. Наскільки мені відомо дуже важка арабська мова, я вмію писати по арабськи, але говорити не можу.

Мечта: 4992825.Какое самое живописное место где вы когда либо бывали?

Юрій Покальчук: Ріо-де-Жанейро.

sola_fide: третє моє запитаннячко до пана Юрка... хто з ваших колег (українських письменників) є вашим справжнім другом?

Юрій Покальчук:Ігор Римарук, Любко Дереш.

Ирка: А Вы не пробовали себя как художника?

Юрій Покальчук: ні, таих талантів у мене немає

Мечта: 4992825Танцоры дают уроки танца,Певцы дают уроки пения.А могут ли писатели давать уроки?Или это все уже есть в книгах?

Юрій Покальчук: письменники можут давати майстер класа для початіквців, це нормально. Нам давно потрібно організувати вищі літературні курси.

Ирка: Что в Вашей жизни самое главное, без чего бы Вы не смогли обойтись?

Юрій Покальчук: без любові.

Мечта: Юрий сколько вы знаете языков?4992825

Юрій Покальчук : 11

Анатолий 1002452: написание книг - это своеобразный бизнес... но в каждую книгу необходимо вложить частичку своей души... бывали ли у вас случаи, когда сроки уже поджимали и необходимо было срочно сдавать рукопись в издательство? Если ДА, то как выходили из подобных ситуаций?)

Юрій Покальчук: я ніколи не пропонував видавництву проект книжки, незакінчиної. Я пропонував тільки тоді, коли я бачи що я туди вкладаю.” Спєшка” тільки технічне питанн, концепція вже є.

Мечта: 4992825Юрий а можна ли определить по внешнему виду писателя?

Юрій Покальчук: ні.

Ирка: Назовите любимую цытату или поговорку. Чем она Вас привлекает?

Юрій Покальчук:якщо хтось може, то чому не я? Якщо не зараз, то коли?

sola_fide: чи полюбили ви Пітер за час навчання настільки, щоб мріяти оселитися в ньому назавжди?

Юрій Покальчук: я дуже полюбив Пітер, і в Києві він мені снився ночами з пів року. Але я вирішив повернутися в Україну, якби щось було тут не так, я б лишився в Пітері.

zahan: Юрий, скажите пожалуйста, приходилось ли Вам писать героев "с себя" - описывать свои привычки, предпочтения, взгляды на жизнь?

Юрій Покальчук: у книжці „Паморочливий запах джунглів” дуже багато я написав про себе на прохання друзів

Мечта: 4992825.Юрий а у вас есть любимый художник?

Юрій Покальчук: Андре Дельво.

Захарко: чи є можливим для митця, яким Ви неодмінно є, усвідомлення того, що колись настанне так званий період (можливо для творчої особистості лише момент) "кризи жанру", і як тоді діяти? Це коли перед Вами чистий аркуш паперу... і немає про що написати. Ваш рецепт від цього "лиха", можилова якась Ваша "особиста" інспірація. З повагою і заздалегідь вдячний за відповідь Ваш шанувальник З.Ю.

Юрій Покальчук: я записую свої ідеї в такий великий щоденник, і коли б я замислився що писатии далі , я заглянув би в той щоденник.

Ирка: Какой уголок земли наполнен романтикой и любовью? Кроме Парижа:)

Юрій Покальчук: Барселона.

zahan: 5242414 Какая у Вас самая большая мечта в литературе? Что хотели бы написать?

Юрій Покальчук: хотів би написати такий твір, який консолідував би все що я написав, так як це двалося Маркесу у „100 років самотності”.

zahan: 5242414 С кем в соавторстве хотели бы поработать? Или предпочитаете писать исключительно самостоятельно?

Юрій Покальчук: я вважаю, що письменник самотній, і повинен писати сам. У мене було кілька ідей про співавторство з деякими із моїх друзів, але поки що ці ідеї відставили.

zahan: 5242414 Как Вы относитесь к творчеству М. и С. Дяченко и Г.Л. Олди?

Юрій Покальчук: досить позитивно, хоч без надмірного захоплення.

zahan: 5242414 Что для Вас Ваше творчество? Деньги? Реализация внутреннего потенциала?

Юрій Покальчук: сенс життя.

Мечта: 4992825Юрий как вы думаете какого цвета ваша душа?

Юрій Покальчук: небесного.

Ирка: Как Вы считаете, творчество кого из украинских писателей заслужывает большого внимания? Ну кроме Вас, конечно!

Юрій Покальчук: на це питання я не можу відповісти. Нехай про це говорять критики. Своїх колег я оцінювати не повинен.

Анатолий 1002452: Юрий, Вы творческая личность, а значит, наверняка у Вас порой бываю депрессии и творческие кризисы... как переживаете подобные моменты? Что или кто помогает Вам выйти из подобного состояния?

Юрій Покальчук: хороша зарядка і холодний душ, якщо не помогає... тоді ще раз) депресію як рукою знімає

Мечта: 4992825Юрий оцените свое творчество по 12 бальной шкале.

Юрій Покальчук: це хай в школі оцінюють, а кожен двійочник сам собі наставить п”ятірок. Хай судять ті, хто читає мої книжки.

Ирка: Когда Вы впервые осознали, что являетесь знаменитым писателем, какие чувства испытали?

Юрій Покальчук: ніяких. Нічого не змінилося.

Мечта: Юрий а какой по вашему мнению есть идеальная женщина?

Юрій Покальчук: розумна і добра, в першу чергу. І бажано, все таки, мінімальні жіночі формі. Такій жінці успіх харантований. Її доброта притягає.

Влад vladm@i.ua 77: Доброго дня, Юрію. Вам пощастило перекласти низку провідних іноземних письменників ( мабуть, їм теж пощастило? ), в тому числі, і Селінджера. Чи допомагали Ви Олексі Логвиненку в роботі з Над Прірвою в Житі, чи було якесь власне бачення перекладу і, чи не після цього з’явилося бажання працювати з підлітками, яких позбавили свободи? Чи побачили Ви в комусь з цих дітей Голдена Колфілда?

Юрій Покальчук: Логвиненкові я не допомагав. А з підлітками я працюю з 1986 року.

Анатолий 1002452: Юрий, Вы далёкий от политики человек? Наблюдаете ли за политическими баталлиями? Если бы Вам предложили агитировать за одну из политических сил, согласились бы?)

Юрій Покальчук: ні.

sola_fide: питання приблизно таке: з ким із письменників ви відчували найбільшу спорідненість при перекладі з мови оригіналу на українську?

Юрій Покальчук: Хуліо Кортасар, Хемінгуей, Селінджер.

Марина Галаган: Юрий, какую книгу Вы читаете сейчас?

Юрій Покальчук: Рея Бредбері. Рассказы.

Марина Галаган: Юрий, какие моменты при написании книги Вас больше всего могут расстрогать, умилить?

Юрій Покальчук: мені не раз доводилось, коли я описував життя своїх героїв (особливо в Хуліганах) просто пдакати над долею хлопця, або коли я пишу прог високі почуття геря Сину Вітру до Лсової Феї... це кохання мене теж зворушило до сліз. Такого багато.

Анатолий 1002452: Юрий, охарактеризуйте, пожалуйста одним словом всё, что сейчас происходит в политических верхах Украины и в стране в целом)

Юрій Покальчук: бардак

Мечта: 4992825Юрий когда будет ваша новая книга?

Юрій Покальчук: в вересні буде ще 2 нових книги.

Мечта: 4992825Как вы относитесь к современной молодежы?

Юрій Покальчук: афігітєльно.

Марина Галаган: Юрий, Вы бы хотели, чтобы по сценарию одной из Ваших книг был снят фильм? Какую из Ваших книг Вы бы для этого посоветовали выбрать?

Юрій Покальчук: мені здається, що було б цікавим „Заборонені ігри” та, власне і „Озерний вітер”... це те що мені спало на думку просто зараз.

Каплун: Шановний пане Юрій! Як Ви ставитесь до друку літературних творів в Інтернеті? І на яких умовах Ви б розмістили власні твори?

Юрій Покальчук: залежитьо хто пропонує і на яких умовах.

Татьяна Копайгора: Пане Юріє, дуже жаль, що Ви не з нами безпосередньо в "он - лайні"! Ваша книга наповнена тісним переплетінням чарівемх описів природи та казкових подій. З чим це пов’язано? Чи Ви просто в душі - неперевершений романтик? Заздалегідь спасибі за відповідь! Зповагою, Ваша шанувальниця

Юрій Покальчук: у всьому що я писав і пишу я лишаюсь романтиком. Якщо уважно читати мої твори, то все таки в них домінує віра в добро

Анатолий 1002452: Юрий, если бы у Вас была возможность загадать три желания и Вы бы точно знали, что они осуществятся... что бы загадали и для кого?

Виктория №1488145: Доброго дня! Якими б словами Ви б зацікавили людину прочитати свою книгу? Не шаблон а від сердця. Дякую за відповідь

Юрій Покальчук: я не став би зацікавлювати когось читати свою книгу, він повинен вибрати сам. Так не можна, щоб людина заохочувала когось читати свої книги.