Зиґмунд Фройд

Зиґмунд Фройд народився в єврейській сім'ї Якоба Фройда та Амалії Натансон. Батько народився 1815 року в місті Тисмениця (сучасна Івано-Франківська область), в Галичині, і провів там перші 25 років свого життя. У Тисмениці він уперше одружився і дав життя двом старшим братам Зиґмунда — Еммануелю і Філіпу. Мати — Амалія Натансон — народилася в Україні, в місті Броди на Львівщині, виросла в Одесі.

Батьки мешкали в Бучачі (нині Тернопільська область), де жили до переселення в німецьке місто Фрайберґ, що знаходилося поблизу кордонів Прусії та Австрії (нині — місто Пржибор у Чехії). 1860 року родина Фройда через фінансові труднощі перебралась до Відня. У 9 років Зиґмунд вступає до гімназії Сперл (середня школа), де став одним з найкращих учнів, та закінчив її на відмінно в 17 років.

У статті «Моє життя і психоаналіз» Зиґмунд писав: «Я народився 6 травня 1856 року у Фрайберґу в Моравії, маленькому містечку в нинішній Чехословаччині. Мої батьки були євреї, і сам я залишаюся євреєм. Про моїх предків з батьківського боку я знаю, що вони колись мешкали в рейнських землях, у Кельні; у зв’язку з черговим переслідуванням євреїв у XIV або XV століттях, сімейство перебралося на схід, і впродовж XIX століття воно перемістилося з Литви через Галичину до німецькомовних країн, до Австрії».

Після завершення гімназії Фрейд планував зробити воєнну або ж політичну кар’єру, але внаслідок антисемітських настроїв та матеріальних труднощів його амбіції були повністю знищені цими причинами. У 1881 році він на відмінно склав випускні екзамени та отримав ступінь доктора медицини. В березні 1876 року Фрейд під пильним наглядом професора Карла Клауса досліджував статеве життя вугрів. Якщо конкретніше, то він вивчав наявність сім'яників у самців. Це була його перша наукова робота. В 1884 році винайшов метод зафарбовування нервових шляхів хлоридом золота, спосіб такого роду був визнаний недосконалим.

У 1882 році Фройд приступив до медичної практики. Наукові інтереси привели його до головної лікарні у Відні, де він почав дослідження в Інституті церебральної анатомії. На початку 1880-тих років зблизився з Йозефом Брейєром та Жаном-Мартеном Шарко, які значно вплинули на вибір Фройдом напрямку наукової діяльності.

У 1886 році Фройд вступає в шлюб з Мартою Бернейс. У подальшому у них народилось шестеро дітей — Матильда (1887–1978), Жан Мартін (1889–1967, названий в честь Шарко), Олівер (1891–1969), Ернст (1892–1970), Софія (1893–1920) та Анна (1895–1982). Саме Анна Фройд стала послідовницею батька, заснувала дитячий психоаналіз, систематизувала та розробляла психоаналітичну теорію, внесла значний вклад в теорію та практику психоаналізу в своїх роботах.

У 1891 році видана робота Фройда «Про афазію», в якій він уперше виступив з аргументованою критикою загальноприйнятої на той час концепції локалізації функцій мозку в певних його центрах і запропонував альтернативний функціонально-генетичний підхід до вивчення психіки та її фізіологічних механізмів. У статті «Захисні невропсихози. Спроба психологічного пояснення.» (1894) та роботі «Дослідження істерії» (1895, спільно з Йозефом Бреєром) було засвідчено, що існує зворотна дія психічної патології на фізіологічні процеси та залежність соматичних симптомів від емоційного стану пацієнта.

З початком XX століття починають виходити основоположні наукові роботи:

• «Тлумачення снів» (1900)
• Психопатологія повсякденного життя (1901)
• Спогади дитинства Леонардо да Вінчі (1910)
• Тотем і табу (1913)
• Лекції до вступу в психоаналіз (1916–1917)
• По той бік принципу задоволення (1920)
• Психологія мас та аналіз людського «Я» (1921)
• Я та Воно (1923)

У 1923 році у Фройда виявлений рак піднебіння. Вчений переніс 33 тяжкі операції, але продовжував працювати до останніх днів свого життя. У 1930 році Фройд став лауреатом премії Ґете.

Нестерпно страждаючи від раку ротової порожнини, який був викликаний курінням, у 1939 році він просить свого лікаря та друга Макса Шура допомогти йому здійснити евтаназію, ідея якої була на той час досить популярною. Той дав йому дозу морфію, від якої Зиґмунд Фройд і помер 23 вересня у віці 83 років. Тіло Зигмунда Фрейда було кремоване, прах вміщений в одну з давньогрецьких урн з його приватної колекції. Наразі урна зберігається в колумбарії лондонського крематорію Ґолдерс Ґрін разом з прахом його дружини Марти і доньки Анни.

Цікаві факти:

• Фройду приписують вислів «Час, проведений з кішками, ніколи не витрачений задарма». Проте, Зиґмунд писав своєму другові Арнольду Цвейгу «Я, як відомо, не люблю кішок» — він віддавав перевагу спілкуванню з собаками.
• Зиґмунд Фройд мав непереборну пристрасть до куріння сигар. Пораховано, що в середньому протягом життя він випалював по 21 сигарі на день, втім в останні роки життя через хворобу на рак суттєво обмежував себе і випалював не більше 1 сигари на день.
• Зиґмунду Фройду також приписують вислови: «Інколи сигара, це просто сигара» та «Це єдина раса людей, до якої психоаналіз застосувати неможливо» (начебто адресована ірландцям). Проте жодних документальних свідоцтв, що він коли-небудь казав це, не існує.
• На честь психолога названо астероїд 4342 Фройд.