Віктор Вальд

Віктор Вальд (Віктор Дмитрович Михайлов) — сучасний український письменник, автор популярних історичних романів, переможець престижного літературного конкурсу «Коронація слова-2017». На сторінках його книг оживають події з далекого минулого, а його герої — відчайдушні воїни — борються за віру, справедливість та захищають свої істини.

Автобіографія:

«Скільки себе пам’ятаю, я читав будь-яку історичну книжку і дивився будь-який історичний фільм. І не важливо, якої правдивості і художньої цінності були ці твори. Це була можливість побувати в далеких часах, відчути атмосферу тих днів, прожити деякий період з героями давно минулих років. А ще я бажав опинитися у серці битви: мчати на бойовому коні назустріч небезпеці, стояти пліч-о-пліч з сильними і мужніми друзями.

Напевно, я з цим народився, а ще може бути, був час такий і така держава. Книги, фільми, Палац піонерів… Скрізь багато говорили про героїв минулих війн. Це був один з основних елементів виховання державою майбутніх громадян, готових встати на її захист у випадку небезпеки. Напевно, ще тоді в мені відклалося бажання створити серію історичних романів, що оповідають про держави, в основу політики яких було вкладене виняткове бажання виховати кожного громадянина як досконалого воїна. Я вивчив систему виховання багатьох держав. Першою книгою з цієї серії став роман «Спарта». А шлях до цього, мого першого історико-пригодницького роману був і простим і складним, і прямим і крученим, і радісним і сумним. Як і у мільйонів громадян вже не існуючої країни.

Тепер, коли я щасливий, (а для себе я визначив поняття щастя — це коли твоя робота і хобі збігаються. Тобто, ти можеш заробляти на життя тим, чого бажає і до чого прагне твоя душа) озираючись на минулі роки, я можу сказати — мені все ж неймовірно пощастило! Я народився в Херсоні, навчався в найкращій школі країни, у мене були видатні вчителі та чудові друзі, а головне — у мене завжди були мрії, фантазії і бажання казку перетворити у реальність. І не важливо, скільки було злетів і падінь, помилок та впевнених кроків. Важливим є те, що я завжди розумів — життя дається лише один раз, а цінність його — це те, що важливого та потрібного ти встиг зробити для інших. Людина здатна до досконалості «ліпити» своє тіло, а потім милуватися ним перед дзеркалом, може написати величний роман, а потім його спалити, може створити формулу щастя і ночами прокручувати її в голові, може збагнути незбагненне і зникнути з цим у путелі. А може створити найвеличнішу комп’ютерну програму і подарувати її людству, може допомагати хворим і втішити стражденних, може просто нагодувати бездомного собаку. Зробити світ чистішим, радіснішим, стійкішим і перспективнішим — це шлях тих, хто має право сказати — я жив, я живу, я буду жити.

Я жив мріями, живу щоденною, а часом і щоночною роботою, я буду жити і потім, якщо читач відкриє і прочитає один з моїх романів. Чи буде йому цікаво дізнатися про моє дитинство, молодість, родину, роботу, зокрема і творчу, нехай читач вирішить сам, після того як прочитає останню сторінку одного з моїх творів. »