Павло Загребельний

Павло Загребельний (нар. 25 серпня 1924 р.) – український письменник.

Народився на Полтаві. Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив в 1951 році Дніпропетровський університет. Працював у пресі, з 1961-1963 рр. - головний редактор газети «Літературна Україна». З 1979-1986 рр. був першим секретарем правління Союзу письменників України. Друкуватися почав з 1949 року.

Перша книга - збірка «Каховські розповіді»(1953 р.). Після новелістичних книжок «Степові квіти»(1955 р.), «Вчитель»(1957 р.) публікує повість«Дума про невмирущего»(1957 р.).

Романи «Шепіт» (1966 р.) і «Добрий диявол»(1967 р), присвячені прикордонникам. У романі«Спека»(1960 р.) зображені сталевари, їх виробничі проблеми. Помітним досягненням письменника став аналітично-проблемний роман«День для прийдешнього»(1963 р.). До історії Павло Загребельний вперше звернувся в романі «Диво»(1968 р.). Про художнє поглиблення Загребельного в історію свідчать романи«Первомост»(1972 р.) і «Смерть в Києві»(1973). За обидва отримав Державну премію УРСР ім. Т.Г.Шевченко.

Проблемам сучасності письменник присвятив романи «Розгін»і через рік отримав Державну премію СРСР. У 90-і роки Павлом Загребельним написані романи«Гола душа» (992 р.), «Ангельська плоть»(1993 р.),«Тисячолітній Микола»(1994 р.), «Попіл нив»(1995 р.), «Зона особливої охорони»(1999 р.), «Юлія»(2000 р.). Твори Павла Загребельного перекладені 23 мови.

У 2004 році нагороджений званням Героя України.

Вночі з 2 лютого на 3 лютого 2009 року помер видатний український письменник Павло Загребельний у віці 85 років. Похований Павло Загребельний п`ятого лютого на столичному Байковому кладовищі. Панахида відбулася пообіді у Володимирському Соборі.