Патрік Зюскінд
Патрік Зюскінд — німецький письменник і кіносценарист. Народився в Амбаху біля Штарнбергського озера. Завдяки своєму відлюдному життєвому стилю і наполегливості у відхиленні пропозицій інтерв’ю й офіціальних заяв до його творів преса називає його «Фантом німецької розважальної літератури».
Другий син публіциста Вільгельма Еммануеля Зюскінда зріс у баварському містечку Голцгаузен, де спочатку він ходив у сільську школу, а потім гімназію. Після закінчення школи й альтернативної служби в армії Зюскінд почав вивчати історію в Мюнхені й заробляти гроші на будь-яких роботах, які траплялися.
Один рік Зюскінд відвідував лекції «Aix-En-Provonce» й вдосконалював свої знання французької мови й французької культури і 1974 року закінчив навчання. Після цього він заробляв гроші написанням сценаріїв. Перший успіх на театральній сцені Зюскінду прийшов з написанням «Контрабаса». 5 років по тому (1985) з «Парфумером» Зюскінд здобуває світову славу.
Для цього твору Зюскінд об’їхав місця дії роману, вникнув у секрети парфумерії в фірмі «Фрагонард», а, перш за все, вивчив велику кількість літературних і культурологічних джерел, які він потім багато використовував у романі. «Парфумер» вийшов друком перший раз завдяки видавництву «Діоген».
Далі були новели «Голуб» (1987) та «Історія пана Зоммера» (1991). Патрік Зюскінд стає однаково успішним як драматург, прозаїк і автор сценаріїв. Його (анти-) герої мають одне спільне, а саме, їм важко знайти своє місце у світі і в спілкуванні з іншими людьми. Вони «особливі», які намагаються ховатися в маленьких кімнатах від світу, що сприймається як небезпечний.
Музична освіта грала, схоже, відіграла важливу роль у розвитку хлопця и залишила травматичні спогади. Не тільки твір-монолог «Контрабас», а також й автобіографічна «Історія пана Зоммера» говорять про подібний неприємний досвід у його житті. Якщо Патрік Зюскінд в своїх творах знов і знов повертається до темам мистецтва, становлення генія і його краху, то виникає припущення, що як і його ранній досвід невдач у мистецтві, протест проти батька знайшов своє відображення в його книжках. Його роман «Парфумер» остаточно зробив Зюскінда 1985 року одним з найвідоміших і найуспішніших письменників сучасної німецької літератури.
Коли Зюскінд в «Історії пана Зоммера» дає право голосу головному герою, який говорить знамените «Та залиште ж ви мене, нарешті, самого!», стає зрозумілим, що це говориться настільки ж щиро і самим автором. Зюскінд охарактеризував одного разу своє письменництво як відмову від «безпощадного примушення до глибини», якого вимагає літературна критика. Також до свого найуспішнішого роману «Парфумер» Зюскінд продемонстрував своє відношення. «Написати такий роман – це жахливо. Я не думаю, що я зроблю це ще раз» – зізнався він 1985 року. Його скромність і потаємність мають свої принципи. Вони здаються глибокою недовірою до прилічення митця до лику святих.
