Закрити
Відновіть членство в Клубі!
Ми дуже раді, що Ви вирішили повернутися до нашої клубної сім'ї!
Щоб відновити своє членство в Клубі — скористайтеся формою авторизації: введіть номер своєї клубної картки та прізвище.
Важливо! З відновленням членства у Клубі Ви відновлюєте і всі свої клубні привілеї.
Авторизація для членів Клубу:
№ карти:
Прізвище:
Дізнатися номер своєї клубної картки Ви
можете, зателефонувавши в інформаційну службу
Клубу або отримавши допомогу он-лайн..
Інформаційна служба :
(067) 332-93-93
(050) 113-93-93
(093) 170-03-93
(057) 783-88-88
Якщо Ви ще не були зареєстровані в Книжковому Клубі, але хочете приєднатися до клубної родини — перейдіть за
цим посиланням!
Вступай до Клубу! Купуй книжки вигідно. Використовуй БОНУСИ »
РУС | УКР

Ольга Слоньовська

Ольга Слоньовська

Ольга Слоньовська (8 березня 1960, Ценява) — українська поетеса, прозаїк, літературознавець, член Національної спілки письменників України, професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Її називають Джокондою сучасної українскої лірики, серед її лаврів не лише  низка літературних премій, а й орден княгині Ольги ІІІ ступеня та медаль «За заслуги».

У 2012 році Ольга Слоньовська посіла 1 місце в престижному конкурсі «Коронація слова» із своїм романом «Дівчинка на кулі», який, за словами критиків, має біографічну основу.

Автобіографія:
«Народилася 1960 року в селі Ценява на Коломийщині в багатодітній сім`ї. Закінчила Коломийську СШ № 2, пізніше – Івано-Франківський педінститут. Спогади про дитинство калейдоскопічні. З ранніх літ – тяжкий труд, повна опіка над молодшими, безпощадна кара за недогляд і дитячі пустощі. Строгі мамині очі і добрі – батькові. А ще – самовільні мандри на зарослі непрохідними хащами хатнища вирваних радянською владою з коренем хуторян, у безмежні поля, в далекий сусідній ліс. Знаю, як стіною стоять голубі жита, в яких червоно квітне кукіль і синьо – волошки. Та й самі жита цвітуть: прямо на очах колосся вистрелює золотими паличками на тоненьких ниточках. Люблю, як у лісі ще не знайдені, але вже присутні, пахнуть перші білі гриби, як на тарелях павутини блищить вранішня роса, як дозріває малина і як, неначе немовлятка з чепчиків, виглядають на світ лісові горішки. Розрізняю голоси всіх польових і лісових птахів. Знаю, як у низенькому кущі гніздиться соловейко, а на черемсі будує своє абияке гніздо (того й гляди – пташенята повипадають!) легковажна горлиця. У дитинстві ластівки, синички й метелики сідали мені на плече або на долоню. Зараз таке стається все рідше. З тварин люблю собак і коней. Зі звірів – вовків, пантер і левів. Але патологічно ненавиджу зоопарки. Від них мене болить серце. Своїх дітей дивитися на поневолених звірів ніколи не водила. Люблю місячні ночі, сонце, дощ, завірюхи, добре взуття і зручний одяг.

У житті довелося їсти і чорний хліб, і білий. На початку 80-х цілий рік КДБ прикладав драконівські зусилля, щоб зробити мене «сексотом». Не зламали, хоча зламати могли. Зате назавжди вбили в мені страх.

Не сприймаю стовпотворінь «масовки». Не почуваюся стадною істотою. Не «розчиняюся» в жодному різномастому гурті, на територію душі чужих не впускаю. Дуже перебірлива у приятелюванні. Не виношу брехні. Не жалію слабодухих і нікчемних чоловіків і авантюрних жінок. Кажу правду у вічі. Нікому не заздрю і заздрити не раджу. Поважаю талановитих і благородних. На моєму життєвому шляху вони таки зустрічалися!

Маю двох дорослих синів – Павликів. Один – мій, один – чоловіків, але вони рідні-найрідніші, бо в нашій сім`ї ніколи не було громадянської війни, називають мене мамою, а я їм обом однаково готова прихилити небо. Маю невістку Юлечку, добру, розумну дитину. Вдячна чоловікові Михайлові за те, що тримає весь хатній побут на своїх плечах, за всепрощення, повне розуміння і волячу терплячість.

Займаюся викладацькою роботою. Кандидат педагогічних наук, професор. Член НСПУ. Є автором 49 книг. Серед них – збірки поезій, підручники, посібники, монографії. Нагороджена орденом княгині Ольги, медалями «За заслуги» й «За заслуги перед Прикарпаттям». Остання нагорода – цяцька-фікція, але естетично найкрасивіша. Медаль «За заслуги» – військова. Нею мене відзначили хлопці-«афганці» за книгу в «Афганістані, в „чорнім тюльпані”», що писалася протягом десяти літ кров`ю мого серця, тому й вона, й нагорода для мене особливо дорогі.

Маю маленьку квартиру, великі творчі плани і Божу опіку. Вірю в Україну.»