Закрити
Відновіть членство в Клубі!
Ми дуже раді, що Ви вирішили повернутися до нашої клубної сім'ї!
Щоб відновити своє членство в Клубі — скористайтеся формою авторизації: введіть номер своєї клубної картки та прізвище.
Важливо! З відновленням членства у Клубі Ви відновлюєте і всі свої клубні привілеї.
Авторизація для членів Клубу:
№ карти:
Прізвище:
Дізнатися номер своєї клубної картки Ви
можете, зателефонувавши в інформаційну службу
Клубу або отримавши допомогу он-лайн..
Інформаційна служба :
(067) 332-93-93
(050) 113-93-93
(093) 170-03-93
(057) 783-88-88
Якщо Ви ще не були зареєстровані в Книжковому Клубі, але хочете приєднатися до клубної родини — перейдіть за
цим посиланням!
Вступай до Клубу! Купуй книжки вигідно. Використовуй БОНУСИ »
РУС | УКР

Борис Васильєв

Борис Васильєв

Борис Львович Васильєв (21 травня 1924р., Смоленськ — 11 березня 2013 р., Москва) — російський письменник. Лауреат Державної премії СРСР (1975). 

У 1941 році ще школярем Борис Васильєв пішов на фронт. У 1943 році після тяжкої контузії Васильєв покинув діючу армію. Восени 1943 року він вступив до Військової академії бронетанкових і механізованих військ імені І. В. Сталіна. У 1946 році закінчив інженерний факультет академії і працював випробувачем колісних і гусеничних машин на Уралі. Звільнився з армії у 1954 році в званні інженер-капітана. В рапорті назвав причиною звільнення — бажання займатися літературою. 

Літературним дебютом Васильєва стала п'єса «Танкисты» (1954), присвячена зміні поколінь в армії повоєнної країни. Спектакль, який отримав назву «Офицер» після двох пробних постановок в Театрі Радянської Армії, в грудні 1955 був заборонений Головним політуправлінням Радянської Армії. Васильєв продовжує опановувати драматургію, незважаючи ні на що, і випробовує свої сили як сценарист. Після закінчення студії при Держкіно СРСР за сценаріями Васильєва були поставлені художні фільми: «Очередной рейс» (1958), «Длинный день» (1960). У 1971 році на екрани вийшов фільм «Офицеры», який здобув широку популярність. Заради заробітку доводилося також складати сценарії для КВК, писати підтекстовки до кіножурналів. 

Перший прозовий твір Васильєва «Иванов катер» було прийнято Твардовським до публікації в «Новом мире» у 1967 році. Однак повість побачила світ лише у 1970 році. 

Справжня слава прийшла до письменника у 1969 році з публікацією в журналі «Юність» повісті «А зори здесь тихие…». Васильєв згадував, що Борис Польовий, прочитавши рукопис, зробив лише два зауваження (замінити «шмайссер» на «автомат» і «ялиновий корінь» на «виворотень») і негайно підписав її в номер. З цього моменту починається довга успішна співпраця з журналом «Юність», де вперше побачили світ кращі твори Бориса Васильєва. 

Одним з кращих творів епохи «перебудови» стала, опублікована в 1984 році, повість «Завтра была война», дія якої відбувається напередодні Вітчизняної війни. За цією повістю у 1987 році режисер Юрій Кара зняв однойменний фільм. Також Борис Васильєв створив сценарій для фільму «А зори здесь тихие…», знятого Станіславом Ростоцьким. За цю картину її творці були удостоєні Державної премії СРСР, а в 1973 році вона була номінована на «Оскар». 

Перу Бориса Васильєва належать також історичні романи «Были и небыли» та «Утоли моя печали», а також роман «Вам привет от бабы Леры...». 

Помер письменник 11 березня 2013 в Москві на 89-му році життя. 14 березня він був похований з військовими почестями на Ваганьковському кладовищі, поруч з дружиною.