Володимир Свержин

Ох, нелегка праця оперативників Інституту Експериментальної Історії, важка й небезпечна їхня служба, а головне – не побачиш її ні на перший погляд, ні на другий, ні навіть на третій. Адже їхнє завдання – подорожувати в часі й відновлювати порушену історичну несправедливість, і робити це так, щоб ніхто з аборигенів, а також їхніх нащадків, не здогадався про втручання! Порятунок невдачливого, хоч і легендарного короля Ричарда Левине Серце – от лише одна з місій, доручених Вальдару Камділу й Сергію Лисиченко на прізвисько Лис, бравим оперативникам Інституту...

Не менш бурхливою біографією може похвалитися й творець циклу романів про Інститут Експериментальної Історії, харківський письменник Володимир Свержин. За його плечима – і виключення зі школи «за хуліганство», і військова служба на Балтійськом флоті, журналістика й робота охоронцем, захоплення бойовими мистецтвами й геральдикою. Саме він був автором герба харківського метрополітену.

Hа цей час Володимир Свержин є президентом Науково-Дослідницького Центра Експериментальної Історії, віце-президентом Українського геральдичного колегіуму, майстром клинка, інструктором Федерації контактного карате, членом Міжнародної Професійної Конфедерації каскадерів... А також – автором романів «Той, хто шукає битву», «Колісничі Фортуни», «Закон Єдинорога», а також детектива «Марш приречених».
Чи не здається вам, що йому навіть удалося в чомусь перевершити своїх героїв?